ІІІ (обласний) етап Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді  імені Тараса Шевченка

У фаховому коледжі відбувся ІІІ (обласний) етап Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді  імені Тараса Шевченка — конкурсу, який щоразу нагадує, що видатний український письменник для нас не музейна постать, а голос свободи, гідності й боротьби. 
У своїй конкурсній роботі студент групи  КН-12Ф ВІЧІРКО Ігор   поділився серйозними  роздумами про те, чому  так важливо, щоб Україна розвивалася як демократична держава. Бо саме демократія дає людям право жити без страху, мати власну думку, поважати одне одного й будувати країну, де гідність — не порожнє слово. Адже саме про це мріяв Кобзар, коли писав про «свою Україну, по волі» — для людей, а не для тиранів. Бо демократія для нашої держави — це не просто політична система, а простір свободи, гідності, відповідальності та людяності, які завжди були в центрі Шевченкової поезії. Справжня сила народу — у праві жити вільно та без страху. І тому так боляче й водночас так природно читати Шевченка сьогодні — коли Україна знову проходить через війну й обстоює свободу на полі бою.
А студентка групи ПО-21Ф ЛОГВАНОВА Вероніка  виконувала завдання, яке торкалося самого серця: писала лист воїнові, який сьогодні тримає небо над Україною. У листі вона  висловила підтримку та вдячність захисникам і розповіла, як саме твори Тараса Шевченка надихають і підтримують нас у сучасних обставинах, як Кобзар допомагає не втратити віру й силу зараз: його слова про свободу, про гідність і про українську долю звучать по-новому, але так само сильно. Шевченкове слово й сьогодні стоїть поруч із тими, хто боронить Україну в тилу і на передовій.
Дякуємо всім учасникам конкурсу за сміливі думки й щирі тексти, а викладачам Терещенко Ользі Василівні та Бірюковій Світлані Олександрівні за натхненну, систематичну та цілеспрямовану підготовку здобувачів освіти. Дякуємо нашим захисникам за те, що сьогодні Україна може говорити про демократію не в умовному способі, а в теперішньому часі. І дякуємо Шевченкові за те, що він поруч навіть зараз!