21 жовтня керівниця читацького клубу «Горислів» Ірина Кірічек і здобувачка групи УМ-21Ф Софія Галабудська взяли участь у засіданні спільного обласного методичного об’єднання керівників літературних студій та літературної вітальні «За обрій», організованих Полтавським обласним центром естетичного виховання учнівської молоді Полтавської обласної ради.
Під час зустрічі
• відбулася презентація книги полтавської письменниці й головної бібліотекарки з проєктного менеджменту Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. О.Гончара Олени Колінько «Вітри Великого Лугу»;
• дитячий письменник Євген Дмитренко утаємничив присутніх у секрети творчої лабораторії автора сучасних казок;
• керівник літературної студії „Жар-птиця” полтавського ліцею №14 „Здоров’я” Ірина Кисла поділилася спостереженнями за читацькими вподобаннями сучасної молоді.
Однак головною цікавинкою зібрання, без сумніву, стали виступи учасників літературних студій області, серед яких справжньою літературознавчою перлинкою засяяла Софія Галабудська із презентацією-відгуком на книгу Ростислава Семківа «Пригоди української літератури»:
“Я обрала саме цю книгу, тому що не хотіла зупинятися на якомусь одному українському творі, хай навіть дуже цікавому. Мені хотілося знайти щось, що дозволило б поглянути на українську літературу загалом, побачити її розвиток від найдавніших часів до сучасності, познайомитися з різними авторами та зрозуміти, як вони пов’язані між собою. І мені здається, що ця книга чудово підходить для моєї мети, адже вона дає змогу охопити широке коло літературних явищ і водночас не загубитися в надмірі складної інформації. Мені подобається, що література тут постає не як набір обов’язкових для вивчення творів, а як ціла історія, у якій кожен письменник і кожна епоха мають своє місце.
1. не наукова праця, а пригодницький жанр (відсутність складних термінів)
На перший погляд, назва “Пригоди української літератури” може здатися незвичною, адже́ ми звикли сприймати історію літератури як щось серйозне і складне. Проте письменник пропонує нам не наукову працю, перевантажену термінами, а своєрідну пригодницьку мандрівку українським письменством. Однією з головних особливостей книги є те, що автор пояснює літературні явища зрозумілою мовою. Семків пише легко, захопливо й доступно, тому його книга може зацікавити не лише фахівців, а й звичайних читачів.
2. історія як головний чинник впливу на укр літ (причинно-наслідкові зв’язки)
Важливу роль у книзі відіграє історія, адже література не існує окремо від суспільства. На творчість письменників впливають події їхньої доби, політичні обставини, культурні зміни та особистий досвід. Тому, щоб краще зрозуміти певний твір, варто знати не лише його зміст, а й умови, у яких він був написаний. Ростислав Семків показує причинно-наслідкові зв’язки між історичними подіями та розвитком літератури. Ми починаємо розуміти, чому в одні періоди письменники зверталися до одних тем, а в інші — до зовсім інших.
3. українська література в контексті світової
Водночас українська література в цій книзі не виглядає чимось відірваним від решти світу. Автор розглядає її в контексті світових культурних процесів і показує, що українські письменники також були частиною загальноєвропейського та світового літературного простору.
4. особлива увага до літературних напрямів
Ще одна цікава особливість книги — розповідь про різні літературні напрями та стилі. Семків переходить від однієї епохи до іншої, пояснюючи особливості бароко, романтизму, реалізму, модернізму, постмодернізму та інших напрямів. Він не обмежується сухими визначеннями, а допомагає зрозуміти, як розпізнати певний стиль у літературному творі та чому його ознаки можуть зберігатися навіть через століття. Наприклад, автор порушує питання, чому романтизм, поширений у XIX столітті, можна впізнати й у сучасній культурі, як модернізм продовжує впливати на творчість пізніших авторів і що відрізняє постмодернізм від інших напрямів.
5. гумор
При цьому книга не позбавлена гумору. Саме він робить розповідь жвавішою та допомагає легше сприймати складну інформацію. Автор не перетворює літературну історію на сухий перелік дат і фактів, а подає її так, щоб читачеві хотілося рухатися далі й дізнаватися більше.
6. хронологія літератури, зв’язки між усіма її представниками
Окремо мені подобається те, як Ростислав Семків вибудовує хронологію української літератури. Він послідовно проводить читача крізь різні періоди, згадуючи не лише найвідоміші літературні явища, а й менш відомих авторів, які також зробили свій внесок у розвиток української культури. Завдяки цьому літературна історія постає не як набір окремих епох, а як безперервний процес, у якому кожне покоління певною мірою пов’язане з попереднім. Ми зустрічаємо знайомі ще зі школи імена: Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку та багатьох інших. Водночас книга знайомить нас із письменниками, творчість яких ми могли вивчати менш детально.
7. розповіді про життя і особистості письменників, а не лише про їхні твори.
Важливо й те, що автор розповідає не лише про твори письменників, а й про їхнє життя, погляди, характери та непрості долі. За знайомими прізвищами постають реальні люди зі своїми переконаннями, сумнівами, прагненнями та суперечностями. Завдяки цьому письменники перестають бути просто портретами в підручнику, біля яких потрібно запам’ятати роки життя й назви творів. Ми починаємо краще розуміти, що стояло за їхньою творчістю та чому їхні слова залишаються важливими. Як пише Ростислав Семків: “Направду сильні автори залишають по собі щось більше, ніж просто тексти. Добрий текст запускає в обіг один чи кілька сильних образів, і це не обов’язково образи персонажів. Потужні тексти творять тривкі метафори, які й далі залишаються в актуальному обігу.”
Для мене ця книга стала справжнім відкриттям. Вона доводить, що українську літературу варто не просто вивчати — її варто відкривати для себе. Адже́ історія нашого письменства — це не лише послідовність епох, напрямів і прізвищ. Це історія людей, ідей, пошуків і змін, яка допомагає краще зрозуміти не тільки минуле, а й сучасність.
І, мабуть, найцікавіше в літературі те, що навіть добре знайомий твір може відкритися нам зовсім по-новому, якщо ми подивимося на нього під іншим кутом.
Але найголовніше, що залишається після читання, — це глибоке відчуття перспективи. Автор нагадує нам, що наша культура ніколи не зупинялася, навіть у найтемніші часи. Ті самі «тривкі метафори» створюються прямо зараз, на наших очах. І завершити свій виступ я хочу словами Ростислава Семківа, які сьогодні звучать як ніколи пророче та сильно:
“Наша література і, будьте певні, також інші мистецтва скажуть своє вагоме слово (барву, звук), щоб відобразити страшний і щемкий досвід цієї дикунської епохи, яку ми долаємо. І барви спалахнуть, а звуки й слова звучатимуть. І світ тепер нас читатиме. Дуже уважно читатиме.”
